Наша історія

Службу швидкої медичної допомоги в Харкові було створено в 1910 році як Товариство швидкої допомоги. Натхненником та організатором її заснування був завідувач кафедри загальної патології й клініки факультетської терапії Харківського університету, Дійсний Статський Радник Іван Миколайович Оболенський.

Появі станції швидкої допомоги передувало створення в 1909 році на основі Комітету Червоного Хреста Товариства швидкої медичної допомоги. В Статуті Товариства було зазначено його основну мету - надавати безкоштовну медичну допомогу в нещасних випадках, що відбуваються на вулицях міста, в громадських місцях і на виробництві.

Кошти на діяльність товариства надходили від вступних і членських внесків та пожертвувань почесних членів.

Попервах станція не мала свого приміщення, але, зважаючи на її значимість, їй було виділено флігель в Олександрівській міській лікарні (нині першій міській), стайню і проведено телефонний зв'язок (у власний будинок, зведений на благодійні кошти харків'ян, станція переїхала тільки через 4 роки).

Карети швидкої допомоги були привселюдно освячені на Соборній площі Архімандритом Харківським і Охтирським. Правила їх виклику були опубліковані в "Харьковских губернских ведомостях". Через кілька років при станції швидкої допомоги було відкрито прийом амбулаторних хворих, а згодом - аптеку, що забезпечувала станцію медикаментами з 50% знижкою. В роки Першої світової війни в будинку станції розташовувався лазарет.

У пореволюційний час станція продовжувала свою діяльність.

З 1925 року вона вступила в другий етап розвитку, перейшовши на автотранспорт. В 1932 році парк автомобілів складався з 4-х машин.


Під час окупації станцію було розграбовано (8 машин, медичне майно). Але співробітники змайстрували велоносильну установку, завдяки якій впродовж 1942-43 років було здійснено 1433 виїзди, амбулаторно обслуговано 1385 хворих.

Після звільнення міста під санітарну було пристосовано військову машину. В 1945 році таких машин було вже дві, а ще через рік - три. Того ж року станція одержала автомайстерню.

Саме в повоєнний період виникла необхідність у відкритті нових станцій: у 1946 році 2 бригади швидкої допомоги розмістились на базі 3-ої міської лікарні., а в 1951 році з`явилась самостійна станція в Орджонікідзівському районі.

Початок 70-х років ознаменував ще один етап у розвитку "швидкої" - появу кардіологічних бригад. На початку 60-х років розпочалось масове будівництво спеціалізованих приміщень для підстанцій швидкої допомоги у всіх районах міста.

У Харкові на базі Українського інституту удосконалення лікарів вперше в країні було відкрито кафедру швидкої допомоги під керівництвом професора Л.П. Хіменка.

А в 1977 році відбулося злиття станції зі стаціонаром на 1000 ліжок. Так в життя було втілено ідею про створення галузевої системи охорони здоров`я "Швидка медична допомога", яка включає в себе до госпітальний і госпітальний період та спеціалізовані служби (виїзні бригади та центри).

У 1992 році в роботу диспетчерської служби було запроваджено першу в Україні автоматизовану систему диспетчерського управління швидкою медичною допомогою.

Нині все це - головні складові частини єдиної служби швидкої допомоги.